Різдвяне Послання

Митрополита Київського і всієї України Володимира, Предстоятеля Української Православної Церкви, архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім вірним чадам Української Православної Церкви

Я к і двадцять століть тому, Віфлеємська зірка, що осявала шлях богошукачам волхвам, сьогодні привела нас під склепіння святих Божих храмів, щоб урочисто, з серцем скорботним і смиренним, вклонитися Богонемовляті Христу. «Велика радість для світу! — говорить преподобний Феодор Студит. — Син Божий прийшов до нас не в знаменнях і прообразованнях, а особисто, через Народження від Приснодіви Марії».

Скрутна й тяжка була доля людини після гріхопадіння. Усю старозавітну історію можна уподібнити до згортку, що його бачив пророк Єзекиїль, в якому написано: «плач, і стогін, і горе» (Єз. 2, 10). Відчуваючи докори сумління, людина шукала шляхи примирення з правосуддям Божим, прагнула знайти втрачену дорогу до істини, але не знаходила. Зло і розбещеність зростали й посилювалися, приносячи нову скорботу та ще більші муки.

З народженням Христа Спасителя падає перепона, що розлучала нас з Богом. Зійшовши на землю і ставши людиною, Син Божий приймає на Себе тягар нашого беззаконня, все покарання за нього. «Він гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево, — пише святий апостол Петро, — щоб ми, звільнившись від гріхів, жили для правди» (1 Пет. 2, 24).

У Боговтіленні відтворюється людська природа. «Христос раждается прежде падший воскресити образ» (Тропар передсвята). «Бог на землю сниде, да нас на небеса возведет», — вчить Свята Церква (Акафіст Сладчайшому Господу нашому Ісусу Христу. Кондак 8).

Христос приніс людям найвищу істину, в Ньому засяяв «мирови свет разума» (Тропар Різдва Христового). Прийшов Господь — і всюди розлилося світло істинного боговедення, істинної релігії. Тепер ми знаємо, що Бог, Який створив небо й землю, є єдиний по суті, але тройствений в Особах. Він є Дух Вічний, Всевишній, Всезнаючий, Всеправедний, Всюдисущий, Незмінний, Вседовольний, Всеблаженний. Він — Бог святості й любові.

Творець, Який втілився, дав нам Своє Чесне Тіло й Свою Пречисту Кров — джерело воскресіння та вічного життя. «Хто їсть Мою Плоть і п'є Мою Кров, — вчить Він, — має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день» (Ін. 6, 54).

З моменту втілення Сина Божого сама тілесна смерть не лякає нас, не жахає, а спонукає до сподівання та радості, тому що Спаситель для того й залучився нашій плоті та крові, щоб «смертю позбавити сили того, хто має державу смерті» (Євр. 2, 14). Навіть зітхання оточуючого нас безрозсудного творіння, яке піддане злочином людини гріху, відтепер не такі тяжкі та болісні, бо всі звільнені «від рабства тлінню» (Рим. 8, 21). Святитель Лев Великий цими днями закликає: «Нехай торжествує святий — він наближається до нагороди; нехай радіє грішник — його запрошують до прощення; нехай окрилюється язичник — бо він закликається до життя».

Возлюблені у Христі Преосвященні Архієреї, боголюбиві пастирі, ченці та черниці, дорогі моєму серцю брати й сестри! У дні різдвяних свят ми також проводжаємо у вічність 2006 рік, який залишиться в нашій пам'яті завдяки багатьом добрим починанням і звершенням.

Милістю Божою продовжується процес відновлення, будівництва і відкриття храмів та монастирів. З особливим піднесенням, молитвою і подякою Подавцю усіляких ми зустріли цього літа великі християнські святині — частку Животворящого Хреста Господнього та десницю Хрестителя Господнього Іоанна, яка була привезена з Чорногорії.

2006 рік в Україні було оголошено «Роком захисту духовного світу дитини», у рамках якого проводилися різні акції та заходи. Маємо надію, що вони стануть імпульсом для безперервної та постійної уваги держави і суспільства до проблем сім'ї.

Минулого року виповнилося 20 років від дня аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Ця трагедія, що принесла чимало горя нашому народу, стала символом техногенних катастроф у всьому світі. Вона ще раз спонукає замислитися про ступінь відповідальності людини перед Богом і наступними поколіннями за розвиток науково-технічного прогресу. Святе Письмо вчить, що саме людина — вінець творіння — відповідальна за все, що відбувається у світі. Таке ставлення до життя має виховуватися і в сім'ї, і в школі. Тому ми не розуміємо, чому держава чинить перешкоди і затримує введення в шкільні програми основ релігійної освіти. Думаю, що ми повинні бути більш наполегливими, щоб наші діти користувалися законним правом знайомитися з вірою наших батьків.

На жаль, незважаючи на всі наші зусилля та заклики, ми змушені констатувати продовження розколу українського православ'я. Впевнений, що дії розкольників були б менш агресивними, якби вони не відчували підтримки з боку окремих державних діячів, які, всупереч своїм заявам про невтручання в церковні справи, прагнуть всіма можливими й неможливими методами легітимувати одну з розкольницьких течій. Такий підхід не призведе до зцілення рани, що кровоточить, а ще більше поглибить її. Українська Православна Церква, прагнучи єдності, наполягає на канонічному вирішенні даної проблеми. Повну підтримку єдиної законної Церкви в Україні ще раз продемонстрували глави і представники Помісних Православних Церков, які в липні 2006 року прибули на ювілейні урочистості з нагоди 40-річчя архієрейської хіротонії Предстоятеля УПЦ і які направили відповідне звернення до Президента й Уряду України.

Боговозлюблені вірні чада Української Православної Церкви! Вступаючи в 2007 рік ласки Божої, рік, коли всі ми відзначатимемо 15-ту річницю Харківського Архієрейського Собору, прийміть щирі привітання з великим і спасительним святом Різдва Христового та Новим роком! Щиро бажаю вам, вашим рідним і близьким від Новонародженого Богонемовляти духовних і тілесних сил, невичерпної духовної радості, терпіння, любові до Бога і ближнього, вірності Матері Церкви й твердого стояння за православ'я. Нехай Віфлеємська зірка осяває ваш життєвий шлях в обителі Царства Христового.

Наші особливі привітання та благі побажання спрямовуємо до всіх співвітчизників і українців, які проживають поза межами нашої держави. Будемо прагнути, щоб наше життя та переконання відповідали Божественним законам і церковним правилам, і тоді мир Христовий, що був явлений у Боговтіленні, торкнеться кожного серця і зруйнує стіну розділення та роз'єднання.

«Христос народжується — славте! Христос з небес — зустрічайте!» (Канон Різдва Христового, Пісня 1)