Прославлення у лику святих єпископа Афанасія (Вольховського)
|
|
|
9—10 жовтня 2010 року відбувся Першосвятительський візит до Полтави Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира.
У неділю, 10 жовтня, у Полтавському Хрестовоздвиженському жіночому монастирі Його Блаженство очолив урочисту Божественну Літургію, за якою звершив чин прославлення у лику святих Єпископа Афанасія (Вольховського).
|
|
|
Ще звечора на в'їзді до Полтавської області Предстоятеля Української Православної Церкви зустрічали архієпископ Полтавський і Миргородський Филип, духовенство та віруючі.
У неділю зранку у воріт Хрестовоздвиженської обителі свого Предстоятеля зустрічали Керуючий Полтавською єпархією архієпископ Филип, архієреї з сусідніх єпархій, духовенство, сестри монастиря та чисельні прихожани, які приїхали цього дня до Полтави, щоб разом з Блаженнішим Митрополитом Володимиром помолитися до новопрославленого святого.
|
|
|
Цього дня Його Блаженству співслужили: архієпископ Криворізький і Нікопольській Єфрем, архієпископ Полтавський і Миргородський Филип, секретар Предстоятеля Української Православної Церкви єпископ Переяслав-Хмельницький Олександр, а також духовенство єпархії.
Також, цього дня за Літургією Його Блаженству співслужив нащадок Єпископа Афанасія (Вольховського) клірик Дніпропетровської єпархії протоієрей Георгій Вольховський.
Після входу з Євангелієм була відслужена остання заупокійна літія за спочилим Єпископом Афанасієм, після чого з огласительним словом виступили два ієрархи. Високопреосвященніший архієпископ Полтавський і Миргородський Филип зачитав рішення Священного Синоду Української Православної Церкви про причислення Єпископа Афанасія (Вольховського) до лику місцевошанованих святих із встановленням дня пам'яті 14 січня за новим стилем (Журнал № 25 від 28 травня 2010 року), та архієпископ Криворізький і Нікопольській Єфрем зачитав житіє новопрославленого Святителя.
|
|
|
Після цього, під спів тропаря новопрославленому святому, з вівтаря була винесена ікона із зображенням подвижника, і Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир звершив перше молитовне поклоніння перед святим образом Святителя Афанасія.
Приклад Архіпастиря наслідували інші ієрархи і духовенство. Архієреї і всі, хто молився в обителі, заспівали величання Святителю Афанасію і тим прославили його у лику святих.
Після читання Євангелія до присутніх із архіпастирським словом звернувся Предстоятель Української Православної Церкви.
|
|
|
На урочистостях цього дня були присутні перші особи міста та області, представники владних структур, директори підприємств, ректори вищих навчальних закладів, представники громадськості, журналісти.
По завершенні богослужіння до Блаженнішого Митрополита Володимира з словами подяки за святі молитви та радість молитовного та Євхаристичного спілкування звернувся архієпископ Филип.
На молитовну згадку про цей візит до Полтави Високопреосвященіший Владика Филип подарував Блаженнішому Митрополиту ікону преподобного Серафима Саровського, написану вихованцями Полтавської Місіонерської Духовної Семінарії.
|
|
|
В цей день Блаженніший Митрополит Володимир за заслуги перед Українською Православною Церквою нагородив орденом Святителя Димитрія (Туптала), Митрополита Ростовського, голову Полтавської обласної державної адміністрації Олександра Васильовича Удовиченка та голову Полтавської обласної ради Володимира Олександровича Марченка. Орденом святого Великомученика Георгія Побідоносця Блаженніший Митрополит Володимир нагородив Полтавського міського голову Андрія Всеволодовича Матковського, а голову Котелевської районної державної адміністрації Тетяну Михайлівну Корост Блаженіший Владика нагородив орденом Священного Синоду Української Православної Церкви в пам'ять святкування 450-річчя принесення на Волинь чудотворної Почаївської ікони Божої Матері.
|
|
|
По завершенні нагородження Митрополит Володимир благословив віруючих.
Після цього Блаженніший Владика дав інтерв'ю місцевим засобам масової інформації.
Житіє святителя Афанасія Полтавського
(Бл. 1741 — 1 / 14 січня 1801)
Афанасій (Вольховський), єпископ Могилівський і Полоцький, народився в м. Полтаві в родині священика Павла Вольховського.
За свідченням рукопису, що зберігся в архівах Полтавської єпархії, при хрещенні дитина була наречена Федором. Дядько ж майбутнього святителя був єпископом Тверським, згодом Ярославським, і йменувався також Афанасієм (Вольховським).
Федір закінчив Тверську Духовну Семінарію й Київську Духовну Академію.
Горе рано заглянуло у вічі тому, для кого був призначений шлях скорбот і напастей. У двадцять три роки він втратив батька, потім благодійника й вихователя — дядька. Залишатися далі на чужій стороні молодий освічений Вольховський не захотів.
У 1765 році, по закінченні Академії, був висвячений у священика в Миколаївській церкві м. Полтави.
1 жовтня 1769 року, після смерті дружини прийняв чернецтво в Чернігівському Ільїнському монастирі і був найменований Афанасієм на честь святителя Афанасія, патріарха Цареградського, Лубенського чудотворця. Ім'я було вибране також на згадку про вже спочилого на той час його дядька — архієпископа Афанасія. З 1770 року майбутній святитель виконував різні послухи при Чернігівському кафедральному соборі й Свято-Троїцькому монастирі.
В 1776 році призначений ігуменом Новгородського Кириловського монастиря.
В 1781 році став намісником Олександро-Невської Лаври.
В 1783 році був переведений спочатку в Новгородський Отенський Покровський Трьохсвятительський монастир, а потім — у Вяжицький зі зведенням у сан архімандрита.
13 листопада 1785 року призначений архімандритом Новгородського Юріївського монастиря.
6 травня наказом імператриці архімандрит Афанасій (Вольховський) затверджений на Староруську вікарну кафедру Новгородської єпархії. 14 липня архімандрит Афанасій був наречений, а 30 липня 1788 року хіротонісаний у єпископа Старорусского, вікарія Новгородської єпархії. На цій кафедрі святитель був найближчим помічником відомого старця, митрополита Гавриїла (Петрова).
«Близько п'яти років світив він на цій кафедрі, як на підсвічнику, і на шостому десятку своїх років був переведений у губернське місто Могилів, на самостійну кафедру. Це відбулося в 1795 році, по кончині приснопам'ятного Георгія Конісського» — свідчить життєпис.
З 5 березня 1795 року — єпископ Могилівський і Полоцький.
11 травня 1797 року нагороджений орденом святого Олександра Невського. У життєписі відзначено: «Два з половиною роки Святитель Афанасій безтурботно керував Могилівською паствою, серед якої залишив по собі пам'ять мудрого та доброго пастиря не тільки Окружним Посланням своїм до пастви, але й найбільше тим, що «багато уніатських церков і народу навернув в благочестя (православ'я)». На увагу до таких, без сумніву, великих подвигів, Імператор Павло Петрович 11 травня 1797 року пожалував Єпископові Афанасію орден святого Олександра Невського. Але ця зірка була вже останнью на життєвому небокраї Святителя Божого та, як емблема земної величі й слави, скоро померкнула».
У тому ж році в Синод надійшов донос диякона Харкевича, в якому на єпископа Афанасія зводилися різні наклепи. У життєписі так описана ця подія: «Один негідний диякон, якийсь Харкевич, забувши настанови Слова Божого, що не личить диякону бути двоязичним подібно Іуді Искаріотському, котрий продав свого Вчителя й Господа за 30 срібників, продав свого архіпастиря Афанасія духу злості й лукавства, духу гордості й честолюбства: він оббрехав його жахливим наклепом. Посланий у Св. Синод донос зводив на Святителя Божого тяжкі злочини в моральному й навіть громадянському відношенні. Святитель Афанасій обвинувачувався, страшно вимовити, «у перелюбстві, хабарництві, недотриманні табельних днів та в інших не менш тяжких злочинах». Розрахунок донощика був вірним. Він звинуватив ненависного архіпастиря: як ченця — у перелюбстві, як начальника — у хабарництві, як підданого — у недотриманні табельних днів».
Дізнавшись про зміст доносу, Преосвященний Афанасій звернувся із проханням про звільнення його від управління єпархією, маючи за мету також відгородити місцеве Православ'я від наруги та підозр.
Наказом Імператора, в задоволення прохання, єпископ Афанасій (Вольховський) був зміщений з кафедри та призначений на спочинок у Мгарський Спасо-Преображенський монастир Полтавської губернії (27 серпня 1797 року).
Про несправедливий характер обвинувачень на адресу святителя свідчить той факт, що в справі про настільки тяжкі наклепи не було призначено ніякого слідства, а самому єпископові Імператорським наказом була призначена пенсія.
З життєпису відомо наступне: «Отже, Святитель Божий Афанасій, що обрав при вступі до чернецтва Лубенського Угодника Божого, Патріарха Афанасія, своїм покровителем, приходить до свого заступника й покровителя вчитися терпінню, яке народжується від скорботи, по слову Апостола. А скорбота у Святителя Божого була велика й сильна. І Царська милість, виражена згодом у даруванні йому пенсії, не втішила його. Більше всього він боявся тієї думки, чи не зробив він своїми діями мимовільної спокуси. Схоже, що ця думка була в нього невідчеплива, і тільки Милосердна Цариця неба й землі, наша славна Владичиця й Богородиця Приснодіва Марія, що подає людям «вміст кращий за природній», не залишала його Своїм Покровом навіть тоді, коли він сильно хворів душею, або, точніше сказати, був у великому духовному випробуванні.
Такий важкий стан перед переходом у вічність Святителя Божого Афанасія тривав близько півроку. Він прибув у м. Полтаву проститися з рідними й спочив у них на руках».
Помер святитель 1 січня 1801 року в Полтаві. Похований у Полтавському Хрестовоздвиженськом монастирі. Мощі його почивали нетлінно.
«Весьма утешительно для верующих и благочестивых православных людей узнавать, как протекала жизнь тех подвижников веры и благочестия, которые по кончине своей пребывают нетленны многие десятки лет, и даже сотни, и которые и заживо, и по преставлении своем неоскудно изливали и изливают милости свои всем призывающим их молитвенно на помощь. Такие Угодники Божии, не будучи еще канонизованы святой Церковию, тем не менее чтятся Боголюбивым народом русским, который, совершая о таковых панихидные моления, прибегает и за их помощью. К числу таких Угодников Божиих относится ... и Полтавский святитель, нетленно почивающий в тамошнем Крестовоздвиженском монастыре — епископ Афанасий, преставившийся ... в начале 1801-го года. Почивает он под сводами соборного храма Крестовоздвиженского мужского монастыря, в г. Полтаве, в одном из отделений тамошней усыпальницы», — свідчить історичний опис.
Призначений на Прилуцьку кафедру (Полтавське вікаріатство) блаженної пам'яті Преосвященний Іларіон (Юшенов), в 1882 році оглядаючи гробницю Преосвященного Афанасія, виявив нетління його тіла. Про це було повідомлено в Синод, звідки прийшло розпорядження винести труну з усипальниці, а в склепі влаштувати храм, де поставити мощі й там служити панахиди до часу офіційної канонізації.
Через велику кількість зцілень і чудес матеріали до канонізації святителя Афанасія були підготовлені в найкоротший час. Ім'я святителя було внесено в Полтавський патерик, що готувався до видання.
Так зверталися в молитвах до ще не прославленого Угодника Христового: «Скорбный Святитель Божий Афанасий, помолись о нас Господу Богу, аще имаши дерзновение к Нему молитися за ны, прибегающии к тебе. Воззри на наши скорби, на клевету, и нас облегающую, и расторгни узы и мрежи, связующия нашу душу. Дай нам помощь молитвами твоими, да укрепит Господь наши силы и наш ум, умерщвляемые грехами, да ограждаемые крестным знамением и помогаемые Пресвятою Госпожею Девою и Богородицею, поживем в благочестии и чистоте и, тако достигнув вечера жизни нашея, отыдем к незаходимому Свету — Христу. Аминь».
Торжества з нагоди прославлення святителя Афанасія планувалося провести після Собору Російської Церкви 1917 року, однак цьому перешкодила революція.
Є численні свідчення про силу молитовного предстательства блаженної пам'яті єпископа Афанасія. Так у дореволюційних монастирських архівах зберігалися записи про зцілення по молитвах святителя Афанасія:
- міщанки Ганни Прокопенкової — від сильної хвороби ніг;
- міщанина Ф. Новосільського — від тяжкої хвороби правої руки, якою він не володів протягом півроку;
- дівиці Зінаїди Баранової — від тяжкого запалення руки й від ампутації, що загрожувала.
Є свідчення Губернського секретаря Я. П. Матюхи про чудесну допомогу Полтавського святителя, що виразилась в рятуванні від несправедливого обвинувачення.
У книзі, виданій більше 100 років тому, висловлене тверде переконання: «Жизнь этого Святителя разрешилась скорбями, вследствие перенесенных им людских напастей и клеветы человеческой, и, вероятно поэтому он, будучи сам искушен клеветою, может и другим, сущим в скорбях от клеветы и напраслины, помогать данною ему от Бога благодатью».
Воістину чудесним є те, що Господь зберіг чесні останки святого Свого Угодника. Мощі, які почивали нетлінно в особливому склепі Хрестовоздвиженського собору Полтавського монастиря, після більшовицького перевороту були передані в краєзнавчий музей Полтави у якості експоната антирелігійної виставки. Там вони перебували до початку Великої Вітчизняної війни, а з приходом окупантів були таємно перенесені в монастир, де й були поховані під підлогою соборного храму обителі. Коли ж краєзнавчий музей згорів, поширилося переконання в тому, що разом згоріли й святі мощі єпископа Афанасія (Вольховського). І хоча було відомо про справжнє місце знаходження святих останків, церковна влада не квапилася розголошувати це, зі справедливого побоювання можливої наруги над мощами від рук безбожників.
Близько 1995 року мощі були перепоховані на монастирському цвинтарі між Хрестовоздвиженським собором і Троїцьким храмом.
А в 2009 році, по благословенню й при особистій участі Високопреосвященнішого архієпископа Полтавського і Миргородського Филипа, почалися роботи зі збору матеріалів для канонізації єпископа Афанасія (Вольховського). Був складений проект тропаря й кондака, а також іконописного зображення святого.
На засіданні комісії з канонізації святих при Священному Синоді Української Православної Церкви, що відбулося в Києві 2 березня 2010 року під головуванням глави комісії Високопреосвященнішого архієпископа Херсонського й Таврійського Іоанна, був розглянутий рапорт Керуючого Полтавською єпархією про можливість причислення єпископа Афанасія (Вольховського) до лику місцевошанованих святих.
Комісія ухвалила направити Блаженнішому митрополитові Володимиру рапорт із проханням розглянути питання про канонізацію святителя Афанасія (Вольховского).
Священним Синодом Української Православної Церкви в засіданні 27 травня 2010 року був розглянутий зазначений рапорт голови комісії з канонізації святих.
ДІЯННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ
УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
ВІД 27 ТРАВНЯ 2010 РОКУ
ЖУРНАЛ № 25
У засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви під головуванням Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України —
СЛУХАЛИ рапорт Преосвященного Іоанна, архієпископа Херсонського і Таврійського, Голови Комісії по канонізації святих УПЦ, про причислення до лику місцевошанованих святих Полтавської єпархії єпископа Афанасія (Вольховського) (+ 01.01.1801 р. ст. ст.).
Розглянувши житіє, труди, подвиги, чудеса та враховуючи народне шанування єпископа Афанасія (Вольховського) —
УХВАЛИЛИ:
- Благословити для місцевого прославлення та шанування архієпископа Афанасія (Вольховського).
- Затвердити іконописне зображення Святителя Афанасія Полтавського, Мгарського.
- Останки Святителя Афанасія Полтавського, Мгарського, якщо такі є, вважати святими мощами.
- Пам'ять Святителю Афанасію Полтавському, Мгарському звершувати — 1/14 січня.
- Піднести подяку Всемилостивому Богу, дивному у святих Своїх, що явив нам нового молитвеника за нашу Святу Церкву та наш народ.
Опубликовано: 12/10/2010