Проявлення волі
через право вибору

Штриховий код

[1]  [2] 

На сучасний поступ історії великий вплив чинить загальнолюдський технічний прогрес, який в минулому столітті отримав неймовірний розвиток. Завдяки йому неосяжні простори землі стали малими, тісними і легкодоступними. Мешканці Землі побували далеко за її межами, побачили Землю зі сторони.

Військова практика середини XX століття відкрила перспективу ефективного ведення війни з максимально-можливим знищенням держав-противників, не вводячи на їх територію збройних сил. Стрімкий розвиток обчислювальних засобів зумовив миттєву обробку і передачу інформації в будь-яку точку Землі. Створено інформаційний простір — телебачення, радіомовлення, телефонія, супутниковий зв’язок, Інтернет у всіх державах світу.

Паралельно з обчислювальними засобами з’явилася і добре всім відома світова система електронного обліку. Для продукції, виготовленої по волі людини, живої та неживої природи, основний елемент електронного обліку — символіка, отримав назву: ШТРИХОВИЙ КОД (штрихкод). Для людей таж сама всесвітня облікова нумерація названа ІДЕНТИФІКАЦІЙНИМ НОМЕРОМ або ІНДИВІДУАЛЬНИМ НОМЕРОМ.

Штрихове кодування було винайдено і запатентовано Джо Вудлендом і Берні Сільвером в 1949 р. у США.

Штриховий код являє собою графічне зображення цифр і букв у вигляді комбінації ширин штрихів та пробілів, призначене для автоматичного зчитування технічними приладами. На теперішній час існує багато символік — способів машиночитних графічних зображень номерів та іншої інформації про товари. Але найбільше практичне поширення набув символ штрихового коду EAN/UPC.

Європейська асоціація товарної нумерації EAN (European Article Numbering) була створена у 1977 році за ініціативи європейських виробників та дистриб’юторів дванадцяти європейських країн. Європейська система товарної нумерації стала логічним розвитком американської системи товарної нумерації UPC. Штриховий код UPC (Universal Product Code) був розроблений у 1973 році для використовування в роздрібній торгівлі США та Канади.

Символ штрихового коду EAN/UPC входить в систему EAN/UCC, яка є всесвітньою системою стандартів та методик, створеною для вдосконалення процесів ідентифікації та обліку.

Організаторами системи EAN/UCC є Міжнародна асоціація товарної нумерації EAN International і Рада уніфікованих кодів UCC (Uniform Code Council) Північноамериканської асоціації товарної нумерації. На національному рівні система EAN/UCC адмініструється (управляється) національними організаціями EAN. В Україні була створена асоціація «ЄАН-УКРАЇНА», в Росії — «ЮНИСКАН/ EAN РОССИЯ».

Всі ідентифікаційні номери EAN/UCC, незалежно від їх структури (можуть бути довжиною 8, 12, 13 або 14 цифр), побудовані за стандартними правилами і мають офіційну назву «Глобальний номер розташування» (Global Location Number — скорочено GLN).

Глобальний номер розташування є універсальним засобом. Він є незначущим, тобто, не містить в собі ніякої конкретної інформації про об’єкт, який він ідентифікує. Це дозволяє використовувати GLN для ідентифікації будь-яких фізичних або функціональних об’єктів, незалежно від сфери застосування номера. Завдяки тому, що ідентифікаційні номери EAN/UCC адмініструються національними організаціями EAN, GLN забезпечує всесвітню унікальність ідентифікації і може використовуватись у будь-яких міжнародних комунікаціях.

Глобальний номер розташування EAN/UCC може бути присвоєно юридичній особі (підприємство, його підрозділ або філія), фізичній особі (людина), фізичному об’єкту (окреме приміщення, конкретні ворота складу, місце доставки), функціональному об’єкту (конкретний відділ підприємства, складське місце, відповідальна особа, комп’ютерний файл) тощо.

Обов’язковою складовою кожного глобального номера є префікс EAN/UCC — перші 2—3 цифри коду (для України — 482, для Росії — 460...469). Код, який слідує після префікса — номер, визначений національною організацією EAN відповідно до її власної системи нумерації. Таким чином, два різні продукти (наприклад, сталь і хліб) можуть мати в двох різних національних організаціях EAN (державах), наприклад України та Росії, однакові номери, але з врахуванням префіксів ідентифікаційний номер кожного з названих продуктів буде не повторний в світовій системі обліку.

EAN International стежить, щоб префікс, виділений для певної національної організації EAN не мав повторення в інших національних організаціях. У свою чергу національна організація EAN слідкує, щоб нікому в її асоціації не було привласнено двох однакових номерів. З наведеного зрозуміло, що по самому штриховому коду, (ідентифікаційному номеру), можливо взнати однозначно тільки національну організацію EAN, яка зареєструвала і видала даний номер, але походження об’єкта, якому належить певний код, встановити не завжди можливо.

Міжнародне правове поле дозволяє реєструвати об’єкти кодифікації: юридичних осіб, фізичних осіб, промислові і непромислові товари та інше в будь-якій національній організації EAN, незалежно від місця походження об’єкту, підлягаючого кодуванню.

В зображенні символіки коду, яке призначене для зчитування електронними засобами, окрім штрихових ліній які мають конкретні числові значення самого коду, наявні три пари подовжених штрихів (допоміжні знаки), з яких дві пари визначають межі символіки, а третя пара розділяє символіку навпіл. Призначення подовжених штрихів — наладити електронний зчитувач коду на правильне декодування коду. Пари подовжених штрихів, що обмежують символіку, говорять про початок та закінчення коду, відповідають знакам функцій СТАРТ і СТОП. По середній парі подовжених штрихів зчитуючий пристрій змінює алгоритм декодування для розпізнавання правої частини коду.

Інформаційні знаки символіки кодуються в наборах знаків — А, В і С. Сума ширин штрихів одного знаку символіки в наборі А являється непарною. Сума ширин штрихів одного знаку символіки в наборах В і С — парною. Знаки символіки в наборі С являють собою дзеркальне зображення знаків набору В.

Ліва половина (читати зліва направо) кодової символіки кодується набором А або В, права половина кодової символіки кодується тільки набором С.

Декодування знаків символіки проводиться двома вимірами ширин знака — від передньої кромки одного штриха до передньої кромки наступного штриха і від задньої кромки одного штриха до задньої кромки наступного штриха. Результати виміру порівнюються з відповідними еталонами, які знаходяться в пам’яті зчитуючого пристрою. Найменшою шириною (два модулі) володіють допоміжні знаки, тобто пари подовжених штрихів та цифра «6»(шість). Найменша ширина знака в наборах В і С, в кожному вимірі, дорівнює двом модулям. Максимальна ширина знака — п’ять модулів. Модуль — це ширина штриха або пробілу між штрихами в допоміжному знаку.

Формально допоміжні модулі ніякої інформації, окрім еталонних ширин, функцій СТАРТ і СТОП та розділення символіки пополам, в собі не несуть. Але по суті вони декодуються як цифра «шість» — за правилами декодування знаків в наборах В і С. Таким чином, в штриховому коді неформально, але і незмінно, закладено число 666 — зловісний символ кінця віків в книзі «Об’явлення».

Число 666 у символіці штрихового коду є КЛЮЧЕВИМ. Без нього або будь-якої його складової штриховий код нічого не значить для автоматизованої системи обліку. Автоматизована система обліку невзмозі буде його прочитати.

Історія замовчує — чи був тут умисел розробників при створенні глобального номера розташування EAN/UCC. Ширину, аналогічну допоміжним знакам — два модулі, — можна було привласнити, наприклад: цифрі 2 (два). Наукового або практичного підґрунтя для привласнення певним цифрам штрихів з відповідною шириною не було і немає.

За чверть століття діяльності EAN International стала авторитетною всесвітньою організацією. Тому в 2003 році Генеральна асамблея EAN International прийняла рішення про запровадження нової назви всесвітньої організації — GS1.

Відповідно до курсу всесвітньої спільноти GS1 з 20.12.06 назву Асоціації «ЄАН-УКРАЇНА» змінено. Нове найменування організації — Асоціація «ДжіЕс1 Україна». В Росії — «ЮНИСКАН/ EAN РОССИЯ» було змінено на нове найменування: Ассоциация автоматической идентификации «ЮНИСКАН/ГС1 РУС».

За даними GS1, щоденно здійснюється більш ніж 5 мільярдів сканувань штрихових кодів GS1. Користувачами стандартів GS1 є понад 1 000 000 компаній у всьому світі. Основою всіх стандартів GS1 є теж незначуща система нумерації, яка гарантує, що номери GS1 забезпечують унікальну ідентифікацію і не можуть випадково повторюватись.

Стандарти GS1 постійно розвиваються відповідно до стрімкого розвитку технологій. В теперішній час впроваджено нову, більш прогресивну родину штрихкодових позначок «GS1 DataBar». У «GS1 DataBar» існує 7 версій позначок, які надають можливість поставити на облік весь спектр людської діяльності. В новій родині позначок зберігається принцип модульної побудови ширин штрихів і ширин пробілів між ними, але відсутні допоміжні модулі, які в своїй послідовності утворюють число 666.

Зважаючи на стрімкий розвиток технологій, можливо припустити що з плином часу звичний штрихкод буде видозмінено так, що й не буде зрозуміла причина опору їх впровадження.

Етапи впровадження ідентифікаційних номерів

Без системи обліку неможливо собі уявити історію людства. Облік ведеться у світі з незапам’ятних біблійних часів. Обліком охоплюються всі об’єкти матеріального світу, в тому числі і люди: облік кількості народжених, померлих, рабів, худоби, земель, грошей, податків, урожаю... все перечислювати немає потреби.

Облік є обліком. У всі віки він виконував, виконує і буде виконувати одну функцію — надавати, наскільки це можливо, вичерпну інформацію про наявність або відсутність підконтрольних об’єктів.

Таку ж функцію виконує і глобальний номер розташування EAN/UCC (ідентифікаційний номер), і його наступник GS1 DataBar, які є незначущими, а тільки порядковими номерами з всесвітньої системи обліку.

Але несподівано облік, такий звичний для мешканців Землі, в кінці ХХ століття стає предметом суперечок всесвітнього масштабу. В чому ж сутність цих суперечок?

Малопродуктивна ручна обробка інформації стримувала втілення в життя централізованого і повсюдного оперативного контролю. Проблему розв’язали новітні технології обробки інформації, які сукупно з інформаційним простором відкрили людству горизонти, омріяні багатьма поколіннями владолюбців. До рук людей наблизилось те, чим спокушав диявол Господа:

«І сказав Йому диявол: «Тобі дам усю владу над усіма царствами і славу їхню, бо вона мені передана, і я кому хочу, даю її» (Лк. 4:6).

Слово «ВЛАДА» означає продукування законів та розпоряджень з метою управління. Ефективність управління залежить від доступу до об’єкту управління. Зрозуміло, що пряме управління найбільш ефективне. Воно дає можливість швидкого реагування на поведінку об’єкту управління і вчасно спрямовувати об’єкт в потрібному напрямку подій. Тому першочергове завдання влади — це обізнаність про стан об’єктів, якими потрібно управляти, іншими словами — поставити об’єкти управління на облік.

В наш стрімкий вік перед владами держав світу постала задача — змінити якість системи управління. Схема управління, при якій суспільство формує індивідуальність, змінюється на протилежну: індивідуальність формує суспільство. Це реально, якщо кожну індивідуальність, з яких складається суспільство, поставити на облік і поєднати з структурами управління.

Система обліку: глобальний номер розташування відкриває всі масштаби прямого управління при умові тотального присвоєння кодів всім членам світової спільноти.

Сам процес присвоєння кодів, в подальшому розглядається присвоєння ідентифікаційних номерів (кодів) тільки людям, складається з двох етапів.

Перший етап характеризується формальним присвоєнням ідентифікаційного номера кожній людині персонально з відповідною документальною реєстрацією в державних органах і видачі відповідного документа власнику ідентифікаційного номера. В цей час коди використовуються паралельно із звичайним документообігом. Повномасштабне використання всіх потенціальних можливостей ідентифікаційного номера стримується слаборозвинутим інформаційним простором.

Існуючі традиційні лінії зв’язку, якими оповита Земля немовби павутинням, легко вразливі для зловмисників та стихій природи. Системи зв’язку. застосовані у великих містах для повсюдного використання, економічно себе не виправдовують. Реальне рішення лежить у супутникових і стільникових технологіях зв’язку, які енергійно розвиваються. Затрати на їх масове впровадження вже прирівнюються до економічно оправданих і постійно зменшуються.

Існуючий на першому етапі фізично відокремлений від людини носій ідентифікаційного номера (довідка чи пластикова картка) як ідентифікатор особи, з огляду на можливість їх фальсифікації, переваг над звичним паспортом або посвідченням не мають.

Всесвітня кодифікація стримується проблемами кодифікації окремих держав. Одначе, полігон — Шенгенська зона (група держав Європи, в яких зберігаються історичні кордони і державні устрої, але діє єдиний паспорт в основі якого лежить єдиний міжнародний стандарт обліку — глобальний ідентифікаційний номер), вже успішно функціонує.

Сприйняття і впровадження в життя світовою спільнотою єдиного міжнародного стандарту обліку продукції і інформації, формальне присвоєння громадянам держав ідентифікаційних номерів — це признак завершення першого етапу.

Другий етап увінчає спільні старання великої армади, розкиданої по всіх цивілізованих державах світу політиків, правителів та вчених. Перед його заступленням світ буде мати єдиний інформаційний простір і добре відпрацьовані міждержавні структури взаємодії в єдиному правовому полі.

Сутність другого етапу — раз і назавжди замінити всі документи, які офіційно підтверджують громадянський статус особи (паспорт, свідоцтво про народження та їм подібні) на ІДЕНТИФІКАЦІЙНИЙ НОМЕР, який буде фізично введений в тіло людини.

Нанесення ідентифікаційних кодів (штрихкодів) на тіла людей такими ж способами, що і на продукцію, недоцільно — вони короткочасні.

Звичайне татуювання псує природний вигляд людини і легко піддається виправленню сучасними технологіями.

Вживляння чіпів (мікросхем) — проблеми з їх надійністю, вони, як і всяка техніка, виходять з ладу і, окрім цього, їх легко замінити.

Раціонально ідентифікаційні коди вносити у тіло, змінюючи структуру клітин тіла.

Таку перспективу відкривають БІОХІМІЧНІ технології, які за своєю технологією будуть подібні до процесу татуювання. За їх допомогою коди будуть вводитись під шкіру людини і будуть видимі тільки при спеціальному освітленні. Внесення коду під шкіру людини в точно визначеному місці та його дублікат, внесений в другу, також точно визначену частину тіла, дасть можливість запобігти внесенню декількох номерів і ускладнить їх фальсифікацію шляхом хірургічних операцій.

У носіїв кодів відпаде необхідність мати при собі посвідчення особи, кредитні картки та інші документи, втрата яких створює неприємності. Одночасно внесення ідентифікаційного коду в тіло людини забезпечує встановлення зручного, надійного і швидкого контролю над особою за допомогою електронних систем.

Оперативний контроль над особою надасть урядам держав гарантований інструмент для підтримки порядку в сфері економіки та побуту, а громадянам — відчуття безпеки за своє майно та рахунки в банках.

Всі переліченні переваги ідентифікаційного коду людство вже оцінило.

У теперішній час світова спільнота вишукує таку технологію, яка швидко і безболісно вносила би код у тіло та забезпечувала б його невидимість для очей. Із появою такої технології більшість урядів держав світу приймуть відповідні закони, якими примусять своїх громадян ввести собі у тіло коди.

Примусове введення громадянам у тіло ідентифікаційних номерів та організація на їх основі повсюдного, тотального, контролю над особою — признак завершення другого, останнього етапу.

Людина створена вільною

Сама система всесвітньої нумерації продуктів діяльності людини, живої та неживої природи не має в собі нічого поганого відносно людини, оскільки Творець сказав: « ...плодіться й розмножайтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею, і пануйте над рибами морськими, і над птаством небесним, і над всякою твариною, плазуючим по землі» (Бут. 1:28).

Це надане Богом право дозволяє людині вести необхідний для неї облік реальних об’єктів, навіть у всесвітніх масштабах, і обмеження тут залежать від моральних норм суспільства та можливостей технічної реалізації.

Але ні в текстах Старого Завіту, ні в текстах Нового Завіту немає ніяких вказівок на право панування людини над людиною, яке б встановив Господь Бог. Жінка спочатку була створена помічницею чоловіка: «І сказав Господь Бог: не добре бути чоловіку самому, створимо йому помічника відповідного до нього» (Бут. 2:18).

Про те, що намагання людини силою заставити служити собі іншу людину противно Богу, говориться в пророчій книзі пророка Ієремії.

Іудейський цар Седекія домовився з жителями міста Єрусалима про відпущення на волю всіх рабів єврейського походження, які були в Єрусалимі. Угода була скріплена ритуальним проходженням жителів Єрусалиму і його владної еліти між двома половинами розсіченого навпіл жертовного теляти. З плином часу іудеї одумались і повернули собі людей, яким надали незалежність, і примусили їх знову стати рабами. Такий хід подій визвав гнів Господа, і Господь через пророка Ієремію оповістив про кари, що чекають іудеїв за це: «Але потім роздумали і збезчестили ім’я Моє, і вернули кожен раба свого й кожен рабиню свою, яких відпустили на волю, куди душі їх забажається, і примушуєте їх бути у вас рабами та рабинями. Тому так промовляє Господь: «ви не послухались Мене в цьому, щоб кожен оголосив незалежність брату своєму і ближньому своєму; тому-то ось Я, — говорить Господь, — об’явлю вам волю постраждати від меча, мору та голоду і віддам вас на озлоблення у всі царства землі» (Ієр. 34:17,18).

Всяке панування людини над людиною стало результатом гріховної діяльності людей. Як свідчить історія, незважаючи на постійні гріхи людей всієї Землі, Бог не допускав здійснювати наміри окремих людей підкорити (взяти в рабство) увесь світ, а тим самим встановити єдиний порядок розвитку населення Землі по волі однієї людини.

У третє тисячоліття цивілізовані держави вступили з великим надбанням: це — заборона будь-якого насильства людини над людиною, права вільного вибору віросповідування кожною людиною і закону про заборону нав’язування будь-якої релігії будь-якій людині. Високі досягнення в правах людини створили нові норми поведінки суспільства і роздвоїли моральність людини. Формально людина незалежна в праві віровизнання і ніхто невправі посягатися на її свободу совісті; практично віросповідування можливо проявити тільки у вузькому колі однодумців. В суспільстві необхідно чітко підкорятися законам суспільства, які далекі від будь-якої релігії.

Такі реалії сучасності поставили християнську частину населення Землі перед проблемою — проявлення волі через право вибору.

[1]  [2]