Різдвяний піст

Великі християнські свята завжди супроводжуються передсвятковим постом. 28 листопада починається Різдвяний піст, котрий називають ще Филиповим постом, адже він починається з наступного дня після святкування пам'яті святого апостола Филипа.

Встановлення Різдвяного посту відносять до глибокої давнини. Вже у ІV—V століттях церковна практика знає всі чотири річних пости.

На заході ще в V ст. був спеціальний підготовчий піст до свята Різдва Христового. Григорій Турський розповідає про Перпетуя єпископа Турського (491), який постував від дня св. Мартина (11 листопада) до Різдва Христового. Турський собор 567 р. постановляє монахам поститися в усі дні грудня до Різдва Христового (пр. 27).

На сході перший указ щодо Різдвяного посту з 15 листопада (за ст. ст.) міститься в Коптському календарі VIII ст. За благочестивим переданням, Іоанн Посник (VI ст.) ввів таке правило: «постановляємо для світських, щоб вони утримувались від м'яса в дні Чотиридесятниці, тобто впродовж Филипового посту і в піст св. Апостолів».

Про Різдвяний піст говорять св. отці: св. Амвросій Медіоланський, блаж. Августин, св. Іоанн Златоуст.

Св. Анастасій Синаіт, патр. Антіохійський (561—600) в своєму творі «Про три чотиридесятниці» говорить: «Різдвяний піст не вважали обов'язковим, бо приписували його встановлення не апостолам, а монахам». І тривалість його була різною, піст часто скорочували до 18, 12, 6 і навіть 4 днів. Св. Анастасій захищає апостольське походження і загальнообов'язковість посту посиланням на передання про ап. Филипа. Згідно цього передання, ап. Филип перед своєю смертю просив небесної кари для своїх мучителів. За це йому було відкрито, що він на протязі 40 днів не буде допущений у рай. Тоді св. Филип, усвідомивши свій вчинок, благав, щоб в ці 40 днів постилися за нього.

Тривалість посту була остаточно встановлена на Константинопольському соборі 1166 р. за патріарха Луки Хрисоверга, на якому було постановлено: поститися перед Різдвом 40 днів, з 14 листопада до 24 грудня за ст. ст.

За своєю суворістю Різдвяний піст поступається Великому, проте у давнину дозволялося їсти лише хліб та овочі. Будь-які веселощі вважались порушенням посту. З ХІІ століття пісною їжею почали вважати також рибу.

Різдвяний піст, як і всі інші, має сприяти піднесенню духу над плоттю, пануванню духовно-моральних прагнень над чуттєвими. Піст, за вченням Спасителя, допомагає очистити душу від гріха, звільняє її від влади диявола і повертає до спілкування з Богом.

Мета кожного християнина з часів Христа — Бог, Небесний Єрусалим. Туди ми можемо дібратися за допомогою «двох крил», як стверджують св. отці, — за допомогою молитви і посту.