Вознесіння Господнє

Свято Вознесіння Христового належить до двунадесятих свят і відзначається Церквою на 40-й день після Пасхи, який завжди припадає на четвер шостого тижня.

Після Воскресіння Свого Господь наш Іісус Христос перебував на землі ще 40 днів. Він неодноразово являвся апостолам у Своему прославленому безсмертному Тілі, щоб навчати їх таїнам Царства Небесного, і разом з тим нагадував про необхідність отримання дарів Святого Духа по обітниці Бога Отця, без яких неможливо здійснити величну справу проповіді Євангелія всьому світові.

Ще напередодні Своєї хресної смерті, на Таємній Вечері, сидячи в колі учнів, Христос говорив їм: «Краще для вас, щоб Я пішов, бо як Я не піду, Утішитель (себто Св. Дух — авт.) не прийде до вас» (Ін. 16; 7).

Про це ж Він нагадав апостолам і перед Своїм Вознесінням до Свого і нашого Отця Небесного: «Ви приймете силу, як Дух Святий зійде на вас, і будете Моїми свідками в Єрусалимі й в усій Іудеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Діян. 1; 8). І, прорікши це, Господь почав підійматись угору прямо на очах учнів.

Свято Вознесіння Господнього вінчає Пасху — Воскресіння Господнє — та готовить нас до величного свята П’ятидесятниці, тобто прокладає шлях для сходження у світ Святого Духа й утворення на землі Церкви Христової. Саме очікуване на той час диво П’ятидесятниці давало Христові право сказати: «Я перебуватиму з вами в усі дні до кінця віку» (Мтв. 28; 20).

Господь, приготований у Жертву за гріхи світу ще до створення світу, є Главою Церкви Христової. «Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, — кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас зцілино... Він гноблений був та принижений, але вуст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення, й як овечка перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст...», — пророкував за кілька століть до Різдва Христового пророк Ісайя (53; 5–7).

У день Вознесіння Господнього важливо не забувати про те, що вознісся Господь із слідами страждань за наші гріхи. Пам’ятаєте Фому, котрий повірив у Воскресіння Христове лише вклавши пальця в Його рани? Сидячи у славі поряд з Богом Отцем, Христос і досі несе на Своєму Тілі рани, що наносимо ми Йому знову й знову. Такою є ціна нашого спасіння...

Христос реально, а не номінально є Спасителем. Він донині несе на Своїх плечах слабкість і немічність людей. Вся скорбота землі, весь біль і жах лежать на Христові навіть після Воскресіння і Вознесіння Його у славі. Христос донині залишається Агнцем Божим, заколеним за спасіння світу.

Його життя, страждання, хресна смерть, Воскресіння і Вознесіння включені на завжди в таємницю Триєдиного Бога — Отця і Сина і Святого Духа — в ім’я Якого Господь заповів хрестити людей і, таким чином, навчати всі народи.