Піст та його значення

Блаженнійший Митрополит Володимир відповідає на запитання

[1]  [2] 

— Як постувати дітям?

— Суворість дитячого посту вирішують батьки, але не треба бути занадто суворими. Дитина повинна свідомо сприймати піст, а не вбачати в ньому тільки заборону або, ще гірше, покарання. Треба щоб піст був під силу дитині. Якщо немовля не може обійтися без цукерок, то краще дати йому цукерки, ніж провокувати його на нещирість. Традиційно до семи років діти не обмежуються у їжі. Для немовлят піст — це не сваритися, не лаятися з друзями, слухатися батьків і допомагати їм по господарству. Дитині інколи можна нагадати, що у піст доречно обмежити час на перегляд телевізора чи комп’ютерні ігри. Добре було б, коли б батьки під час посту взяли за традицію читати дітям Святе Письмо або житія святих. Але головне, що треба пам’ятати батькам: не можна вимагати від дитини робити те, чого вона поки не розуміє або не усвідомлює.

— Чи читаються акафісти, у т.ч. вдома, під час Великого посту?

— Під час Великого посту за церковною традицією акафісти не читаються ні в церкві, ні вдома. Це пов’язано з тим, що акафіст є урочистим радісним читанням, в якому прославляється Господь, Божа Матір або святі. А піст — це час для каяття та плачу. В будні дні Великого посту навіть не звершується Божественна літургія, яка є вершиною нашої вдячності Богові. З іншого боку єдиним акафістом, який є в богослужбовому уставі нашої Церкви, є акафіст Божій Матері, який у храмі співається у 5-ту суботу Великого посту. Тому цей день і називають Суботою акафіста, або Похвалою Божій Матері. Тож у дні Великого посту можна замінити читання акафістів Псалтирем, але акафіст не гріх читати в любий день, в любий час.

— Чи можна у Піст вживати вітаміни або різні трав’яні настоянки для підтримання імунітету. Чи не є це недовірою до Господа, Який підримує тих, хто постує?

— Один з подвижників благочестя казав, що тіло — це осел, який везе нас до Царства Небесного. Якщо його недогодувати — він вмре, а якщо перегодувати — сказиться. Тож постувати треба таким чином, щоб були сили виконувати той послух або роботу, яку на вас покладено. А вітаміни та відвари з трав не є скоромною їжею. Тому їх можна вживати у піст.

— Какой в Церкви во время поста порядок поминаний умерших?

— Во время Великого поста в монастырях и храмах, где служится ежедневно, заупокойные литии (краткие заупокойные богослужения) совершаются ежедневно по окончании вечернего богослужения. Кроме того 4 первых субботы Великого поста являются поминальными. В эти дни панихиды по окончании утреннего богослужения совершаются во всех храмах. Заупокойное поминовение на проскомидии совершается во все субботние и воскресные дни, когда совершаются Божественные литургии свтт. Иоанна Златоустого и Василия Великого. Не совершаются заупокойные поминовения в дни Страстной и Светлой Седмиц (недель перед и после Пасхи). Во время Светлой Седмицы отпевания также совершаются особым чином.

— Як гідно провести Страсний тиждень?

— Страсний тиждень — це останній перед Пасхою тиждень, коли ми згадуємо останні дні земного життя і страждання (Страсті) Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа. День за днем ми наближаємося до Світлого Христового Воскресіння — Пасхи Господньої. Але шлях до Воскресіння Христового неминуче йде через зраду одного з апостолів, добровільні страждання і смерть нашого Спасителя. Зранку в Четвер ми згадуватимемо встановлення головного Таїнства Церкви — Причастя — під час Тайної Вечері, яку Господь звершив зі своїми учнями. Ввечері в Четвер напередодні Страсної П’ятниці в храмах читатимуться 12 Страсних Євангелій, щоб нагадати нам ціну, якою ми викуплені з рабства гріха та смерті. В п’ятницю на середину храму буде винесена Свята Плащаниця як нагадування про хресну смерть нашого Спасителя і його триденне погребання. Субота Страсної називається Тихою, бо Господь перебуває у гробі та сходить душею до аду, щоб вивести звідти душі старозавітних праведників. А опівночі в неділю розпочинається Пасхальне богослужіння, яке триватиме всю ніч. Всі ці події ми будемо згадувати день за днем на цьому тижні. Ми готуватимемося до святкування Пасхи, але повинні пам’ятати, що головною є підготовка власної душі до зустрічі з Воскреслим Христом. Тому протягом Страсної Седмиці треба обов’язково знайти час, щоб посповідатися. А починаючи з Четверга личить залишити усі буденні справи та відвідувати богослужіння.

— Чому Страсний четвер називається «чистим»?

— Чистим Четвер Страсного Тижня називається тому, що існує традиція до цього дня завершити усі приготування до Пасхи, прибрати в храмах і оселях, щоб останні дні Страсної повністю присвятити молитві. В четвер Страсної ми також згадуємо, як Христос омив ноги учням перед Тайною Вечерею. Але сучасним господиням треба завжди пам’ятати, що Страсний Четвер перед усім — це день, коли згадується встановлення головного Таїнства Церкви — Таїнства Причастя. Тому головним в цей день повинна бути участь у Святій Євхаристії та Причастя Святих Христових Тайн. До цього нас кличе Свята Церква та нагадує, що головною є чистота душі, яка досягається через каяття та сповідування гріхів. Тож готуючи свої оселі до свята, а також калачі та паски до великоднього столу, не треба забувати про єдине, що є на потребу. До того ж сьогодні ввечері буде звершуватися одна з найкрасивіших служб цього тижня з читанням 12-ти Страсних Євангелій, які ми будемо слухати з запаленими свічками, а потім ці вогники нашої палкої віри понесемо до наших осель, пам’ятаючи, що Світло Святого Воскресіння засяяло через темряву страждань, смерті і погребіння Христового.

— Коли і чому читається канон Андрія Критського?

— Великий покаянний канон преподобного Андрія Критського читається, згідно з церковним уставом, в перші чотири дні Великого посту, а також в четвер п’ятої седмиці Великого посту. Свою назву цей канон отримав як через глибину думок, які він виражає, так і через те, що, на відміну від інших канонів, містить близько 250 тропарів (звичайні канони у більшості випадків мають близько 30 тропарів). Свята Церква встановила читати його на початку посту для того, щоб налаштувати душі віруючих на подвиг Великого посту, допомогти прийти у покаянний, молитовний стан. Цей канон, за словами Синаксаря, «навчає всяку душу, до чого доброго потрібно з ревністю прагнути, і від чого злого ухилятися, завжди до Бога приходячи з покаянням, сльозами та явним виправленням». На першій седмиці читання канону розділяється на чотири частини, щоб не відразу піддавати віруючих великому випробуванню, враховуючи суворість першого тижня посту. Тропарі на честь преподобної Марії Єгипетської, які приєднуються до тих частин канону, що читаються в середу та четвер, навчають нас не впадати у відчай, навіть якщо ми перебуваємо в полоні беззаконня, бо Господь завжди дає нам можливість покаятися та звільнитися від гріха.

— Чому перша седмиця Великого посту є особливо суворою?

— Великий піст є постом, що існував у Церкві ще з часів апостольських. За древніми постановами, протягом цього посту потрібно було дотримуватися суворого обмеження не лише в кількості, але й у виборі їжі. Багато хто з перших християн протягом всієї Чотиридесятниці задовольнялися лише хлібом і водою. Проте з часом, враховуючи неміч людську, такі суворі постанови поступово були пом’якшені, і тепер найсуворішим періодом посту є перша його седмиця, а також Страсна седмиця, яка передує Світлому Воскресінню Христовому. Подаючи нам приклад істинного посту, і навчаючи, що піст є не просто утриманням від певної їжі, Свята Церква відзначає в Уставі, що ті, хто здатен дотриматися суворого посту, можуть нічого не споживати в перший та другий день його. Трапеза подається в середу після Літургії Передосвячених Дарів, але не передбачає вареної їжі чи олії. Для тих, хто через незадовільний стан здоров’я чи в силу певних обставин не можуть дотримуватися такого суворого посту, Церквою передбачено послаблення. У кожному конкретному випадку раціон харчування під час посту треба узгоджувати зі священиком. Суттєво піст послаблюється для хворих чи літніх людей, а також для тих, хто зайнятий важкою фізичною працею.

— У чому потрібно себе, перш за все, обмежувати під час посту?

— Під час посту потрібна стриманість у всьому, а не тільки обмеження себе в їжі. Не вживання тієї чи іншої їжі є засобом допоміжним, а не метою посту. Як кажуть святі отці: ми постуємо тілом, щоб було легше постувати душі. Тому головними обмеженнями під час посту, та й не тільки, є обмеження бажань та стримання почуттів. Людина повинна стримувати свій язик і не балакати багато та даремно. Не обговорювати і не засуджувати іншого, не скаржитися на життя і не докоряти ближнього. Від роздратування та свар себе теж треба стримувати. Стримувати необхідно і очі. Від зайвих і безсоромних споглядань. Людина повинна стримувати і власні бажання. Бо не кожна мета, яку собі ставить людина, є допоміжною на шляху до спасіння душі. А навчитися цьому всьому людина може тоді, коли постує. Бо обмежити себе у їжі є найпростішим в порівнянні з тим, про що ми говорили. Ось і виходить, що коли ми постуємо тілом, ми допомагаємо і навчаємо постувати душу.

— Як постувати вагітній жінці або матері, яка народила і годує дитя груддю?

— Згідно церковних правил і традицій, для вагітних жінок та тих, які годують немовлят, піст послаблюється. Одночасно нагадаю, що лише обмеження в їжі не є метою посту. Це є засобом для досягнення головної мети — духовного зростання. Тому вагітній жінці або молодій матері треба визначитися з переліком продуктів, що вкрай необхідні. Після цього необхідно порадитися з духівником та взяти благословення на їх вживання під час посту. Гадаю, священик, який має духовний досвід, ніколи не відмовить у такому благословенні. Жінки мають достатньо часу бути наодинці з собою та дитиною, який треба використовувати для молитви, духовного читання або піснеспівів. І це буде дуже корисним і вам, і малюкові.

— У чому головний сенс Різдвяного посту?

— Різдвяний піст як і інші багатоденні пости встановлений ще за часів перших християн. Колись це був час не тільки підготовки до Різдва, але й часом навчання для тих, хто бажав прийняти хрещення і стати християнином. Мета Різдвяного посту — гідно підготуватися до зустрічі Христа Спасителя, який прийшов у світ заради нашого спасіння. Піст — це час для каяття, тому віруючій людині треба хоч би один раз прийти до сповіді та причастя. Піст — це час, коли ми взагалі посилюємо свої молитви та частіше відвідуємо богослужіння. Піст — це час, коли ми більше уваги приділяємо духовному, більше читаємо Святе Письмо, богословську, святоотецьку та іншу духовну літературу, готуючись до Різдва Христового. І очистивши душу і тіло, ми сподіваємося гідно зустріти Новонародженого Сина Божого, який очікує від нас не тільки радісних святкувань, а чистого серця та щирого бажання бути його учнями, виконувати його заповіді та наслідувати життя вічне.

— Я інвалід, і лікар категорично проти того, щоб я дотримувався посту. Що мені робити?

— Піст — це боротьба з гріхом через утримування від певної їжі та обмеження власних бажань заради духовного зростання. Певний раціон їжі не є метою посту, а лише засобом її досягнення. Тому, якщо лікар, який лікує тіло встановив дієту, її треба виконувати. Але окрім тіла у людини є й душа. Якщо у нас проблеми зі здоров’ям тілесним — ми звертаємося до лікаря за порадою. Так само, за порадою з приводу здоров’я духовного треба звертатися до священика, який і порадить як бути конкретній людині у конкретній ситуації. Бо як для лікування тіла потрібен особистий підхід до кожної людини, так і у духовному житті немає рецептів на всі випадки життя. Правила посту у Православній Церкві передбачають можливість його пом’якшення для хворої людини. А ступінь цього пом’якшення ви повинні з’ясувати у свого духівника, або парафіяльного священика. Отримавши від нього благословення, ви зможете і виконати дієту і не порушити піст. Наприклад, непісні продукти, які лікар обґрунтовано не дозволяє вилучити з раціону, можна приймати як ліки. Слід також розпитати лікаря, чому він вважає для Вас неможливим дотримуватися посту? Можливо це пересторога, або навіть забобони чи нерозуміння справжньої суті посту. Тоді спробуйте спокійно пояснити все лікарю, і я вірю, що він Вас зрозуміє.

— Чому в середу і п’ятницю звершується Літургія Передосвячених Дарів?

— Літургією Передосвячених Дарів називається священнодійство, на якому не буває проскомідії та освячення Дарів, а для причастя використовуються Святі Дари, які були освячені раніше, за Літургією святителя Іоанна Златоустого чи святителя Василія Великого. Саме звідси й походить назва цього богослужіння. Свій початок воно бере від часів апостольських. Спочатку заборона звершувати повну літургію в будні Великого посту була пов’язана з тим, що Євхаристія в Древній Церкві нерозривно була пов’язана з агапами — вечерями любові. В умовах необхідності дотримання суворого посту неможливо було влаштовувати такі вечері, але за не менш древнім звичаєм, потрібно було доволі часто причащатися, що і стало початком виникнення чину Літургії Передосвячених Дарів. Крім того, Церква Христова розуміє піст як час покаяння та жалоби про свої гріхи, час смирення, а такий стан не можна сумістити з повною радістю світлого торжества Євхаристії. Тому, прагнучи зберегти покаянний стан душі, але разом з тим не позбавляючи вірних можливості причащатися, Свята Церква встановила звершувати в середу та п’ятницю Великого посту Літургію Передосвячених Дарів.

— Звідки бере початок традиція освячення колива в п’ятницю першої седмиці Великого посту?

— Постанови Церковного Уставу про освячення колива в п’ятницю першої седмиці Великого посту бере свій початок від часів імператора Юліана Відступника. Цим Церква ще раз прославляє Господа, Який явив усім, що піст є боговстановленою справою, а не вигадкою людей. Нечестивий імператор, намагаючись знищити істинну віру і знаючи, що в перший тиждень Великого посту християни дотримуються його особливо суворо, віддав наказ, щоб перед цим днем все, що продається на торжищі, було окроплене ідоложертовною кров’ю, щоб усі, хто буде їсти придбане там, осквернилися. Але св. вмч. Феодор Тирон, явившись милістю Божою зі світу невидимого єпископу Євдоксію, розповів про таємний намір боговідступника і порадив протягом цієї першої седмиці посту вживати лише коливо. У пам’ять про це чудесне спасіння християн від осквернення в першу п’ятницю Великого посту, звершуючи пам’ять великомученика, Церква встановила освячувати коливо.

— У зв’язку з чим було встановлено чин Торжества Православія?

— Чин Торжества Православія звершується щороку, в перший тиждень Великого посту після прочитання часів чи перед завершенням Літургії. Цей чин складено в пам’ять торжества Православної віри над іконоборцями в ІХ столітті, коли після тривалої боротьби між православними та тими, хто відкидав святі ікони, називаючи їх ідолами, Православіє перемогло. На VII Вселенському Соборі було засуджено єретиків та проголошено їм анафему, після чого містом пройшов Хресний хід зі святими іконами. Ця традиція виголошувати многоліття вірним та вічну пам’ять померлим православним, анафематствувати єретиків та звершувати Хресний хід збереглася донині.

Офіційний сайт Української Православної Церкви