Питання та відповіді веб-конференції Високопреосвященнішого архієпископа Полтавського і Миргородського Филипа

Яков Ревякин, 34 года, Киев: Существуют ли в Украине, и в Киеве в частности, средние учебные заведения, которые декларируют свою деятельность как православную? В Москве несколько таких учебных заведений, например, школа в Плесково. Планируется ли создание подобных школ в Украине? Я с женой с радостью оформил бы дочь в православную школу, так как мы имеем постоянные проблемы с «современными» педагогами, которые, обросши комом своих личных проблем, неспособны воспитывать полноценных людей. Мне кажется, что проблема уже созрела, так как коснулась уже достаточно большого количества семей, по крайней мере, в Киеве. Как бы Вы могли это прокомментировать?

Архиепископ Филипп: Насколько мне известно, есть учебные заведения, в которых преподаются те или иные духовные курсы, а вот собственно заведений, подобных гимназии в Плесково, нет. К сожалению. Впрочем, сейчас предпринимается ряд шагов для нормализации ситуации.

Дмитро, 25 років, Київська єпархія: 1. Чи згодні Ви, що місіонерська діяльність має відбуватися з урахуванням етнічних і культурних особливостей регіону чи окремих людей, до яких вона звернена? Мається на увазі не лише мова, а й урахування політичних і патріотичних переконань, розуміння історії, рівня культури й освіченості, інших речей, що не мають відношення до суті Православ'я, але можуть завадити під час проповіді.

2. Чи ведеться місіонерська діяльність серед розкольників і яким чином, на Вашу думку, вона має здійснюватися?

3. Яка місіонерська література видається в УПЦ, зокрема україномовна?

4. В яких напрямках ведуться богословські дослідження у Полтавській духовній семінарії?

Архієпископ Филип: Згоден з тим, що маємо враховувати особливості і людей, і регіону в усіх аспектах — їх, звичайно, ще більше, ніж названо Вами.

Місіонерська діяльність серед розкольників ведеться, і в першу чергу ставленням до самого розколу. Для нас він — болюча рана на церковному тілі, а ті, хто відпав у розкол, — брати й сестри, відділені від Тіла Христового.

З іншого боку, я завжди говорив про це, і тепер скажу: ми проповідуємо Христа, і тим самим ведемо якнайактивнішу місію в середовищі розкольників. Кликати до Христа — найефективніша місія в будь-якому середовищі.

Щодо місіонерської літератури — Ви можете звернутися як до нашого Синодального відділу, так і до єпархіальних відповідних структур. Там Вам допоможуть підібрати літературу.

Богословські дослідження в Полтавській семінарії ведуться в кількох напрямках. Головний, звичайно, це власне місія, її теорія, історія, практика. Серед іншого вивчається й узагальнюється досвід як православних громад, так і інославних структур — для повного усвідомлення тактики їхньої дії і вироблення відповідних методів на противагу. Важливим напрямком є пастирська медицина. А центральним напрямком і лейтмотивом наукових розвідок є роль і значення Святої Євхаристії — і в місії, і в медицині, і в пастирській практиці в окремих випадках.

Тетяна, 29 років, Київ: Владико, скажіть, будь ласка, чи планується відкриття вищого навчального закладу в Києві (або інших містах центральної України) на зразок Московського Свято-Тихвінського університету, з викладанням правознавства, журналістики, педагогіки та інших дисциплін, необхідних для кращого висвітлення і впровадження православних засад у життя української молоді? А також для успішної реалізації потенціалу православно віруючих молодих людей.

Архієпископ Филип: Тетяно, зараз ми працюємо над цим питанням. Потреба, звичайно, є, відтак її будемо вирішувати .

Галина Мовчан, 29 років, Донецьк (дружина православного священика): Я читала, що у США динамічно розвивається та зростає кількість парафій Антіохійського Патріархату, у тому числі завдяки наверненню протестантів. Чи не було б доцільно перейняти їхній досвід та місіонерський підхід? У нашому Донецькому регіоні дуже багато протестантів, і серед них домінують новітні «харизматичні» рухи. Я читала на сайті «Православіє в Україні» про візит православного місіонера Максима Урбановича з Вашингтона до Києва. Чи не можна було б офіційно запросити його для проповіді у нашому дуже протестантизованому регіоні, а можливо, і в усій Україні? Мені дуже сподобалося його інтерв'ю, здається, він може дійсно сприяти поверненню до Православ'я, бо знає протестантський рух ізсередини.

Архієпископ Филип: Запрошення місіонерів, які мають і власний досвід навернення, є дуже корисним. Але в плані організаційному в конкретну єпархію конкретна особа запрошується правлячим архієреєм. Наскільки мені відомо, з благословення Високопреосвященнішого Митрополита Іларіона в Донецькій єпархії ведеться активна місіонерська і просвітницька робота. Тому Ви можете звернутися до єпархіального місіонерського відділу і вирішити питання запрошення православного місіонера.

Священик Максим, 30 років: Ваше Високопреосвященство, як Ви ставитеся до рекомендації служити «місіонерські літургії», як це пропонується Концепцією місіонерського служіння РПЦ? Зокрема, у цих літургіях пропонується «донесение содержания смыслообразующих молитв до слуха молящихся». Йдеться передусім про анафору, що проголошується Предстоятелем від усіх вірних, а не тільки власної особи чи священнослужителів. Чи можна було б мати дозвіл читати анафору вголос, як це вже робиться сьогодні на деяких «місіонерських» парафіях та пропонується найкращими літургістами, зокрема, о. Кіпріаном (Керном), о. Олександром Шмеманом, архієпископом Павлом Фінляндським, а також отцями Михаїлом Желтовим і Робертом Тафтом?

Архієпископ Филип: Ставлюся позитивно. Тільки це має робитися з урахуванням і настрою, і духовного рівня парафії, бо мені відомі сумні наслідки в цілому вірних кроків місіонерського змісту, якщо вони відбувалися без відповідної роз'яснювальної роботи і без урахування думок пастви. А у нас в Семінарії такі «місіонерські літургії» відправляються.

Ростислав, 29 лет, Мукачевская епархия: Владыка, уже не первый год в Украине и России среди православных верующих существует неприязнь к нашей святыне — Свято-Успенской Почаевской Лавре. Основная проблема — это «Почаевский листок», который несет информацию относительно отказа от персональных индификационых кодов, паспорта, электронных зарплатных карточек. Уже не один раз Патриархия объявляла о своем отношении относительно данных проблем. И не признает их как грех или отступничество от Спасителя. Как можно урегулировать и решить вопрос о прекращении будоражения и запугивания Почаевской Лаврой паствы насущными проблемами, которые волнуют практически каждого мирянина?

Архиепископ Филипп: Знаете, Ростислав, я вспоминаю, как возле Оптиной Пустыни к автобусам с паломниками подбегают какие-то люди в черном и вручают им целые горы странной литературы, изданной «по благословению Оптиной». А на входе в святую обитель висит предупреждение, что эта литература к Оптиной не имеет отношения.

Давайте не путать Почаевскую святыню с «Почаевскими листками», которые не всегда отражают позицию и Почаевской Лавры, и духовников, и Церкви. Мы не всегда можем регулировать издательскую деятельность, и потому возникают такие горькие коллизии.

А частные мнения и крайности давайте не объединять с Почаевом.

Микола, 30 років. Київ, родом з Полтавщини: 1. Чи вважаєте Ви, Ваше Високопреосвященство, що потрібно в найближчі роки зібрати Вселенський Православний Собор (архієреїв) для вирішення сучасних проблем у Церкві? 2. Господь казав, щоб народ, коли молився, не говорив зайвого, «бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше вашого прохання в Нього»; І дав Ісус при цьому молитву «Отче наш». Хіба ж лише цієї молитви недостатньо для причастя святих Тіла і Крові Господніх?

Архієпископ Филип: Миколо, відповідь на запитання про Вселенський собор міститься в історії таких рухів у минулому столітті.

А для причастя Тіла і Крові Христових достатньо й одного лиш «Господи, помилуй», тільки чи всі мають таку чисту душу і такий просвітлений розум? Правило не є способом досягнення «достоїнства» для причастя, але способом розбудити душу, яка спить у гріхах. І Сам Спаситель, і учні Його, крім молитви Господньої, вживали й інші молитви, тим більше, що й Спаситель заповідував «моліться так», а не «моліться тільки й виключно так».

Светлана , 22 года , Почаев: Владыка, расскажите, пожалуйста, о выпускнике Полтавского духовного училища Константине Максимове.

Архиепископ Филипп: Вопрос личный, и лучше бы его задать самому Косте.

Андрей Анатольевич, 46 лет: Ваше Высокопреосвященство, разве распространение информации о персональных идентификационных (а не «индификационых») кодах, паспорте (российском), электронных зарплатных карточках — это грех? Как, по Вашему мнению: нужно защищать Почаевскую Лавру от тех, у кого «уже не первый год существует неприязнь к Почаевской Лавре» или идти у них на поводу?

Архиепископ Филипп: Почаевская Лавра, слава Богу, такая святыня, что и сама может защитить многих. А вот выяснение истинности тех ли иных мнений, распространяемых от имени Почаевской Лавры — это и не нападение, и не защита, но естественный процесс. Вы же прекрасно понимаете, что одно дело — распространение информации, а другое дело — когда кто-то неизвестный под прикрытием духовного авторитета Почаева пытается свои личные, не всегда правильные мнения распространить среди народа Божьего.

Анатолий, 34 года, Киевская епархия: В прошлом году знакомые с восторгом рассказывали о лагерях в Полтавской епархии — в Карловке и Луках. Детвора чуть не в драку шла, чтобы еще остаться на одну или две смены. В общем, без лести, впечатления прекрасные. В связи с изменением устройства епархии будут ли в этом году работать детские лагеря? Знаю, и киевляне рады будут снова отдать детей Вашим педагогам и воспитателям, и друзья церковные из многих областей. К кому обращаться по этому вопросу?

Архиепископ Филипп: В этом году в епархии также будут действовать детские лагеря. Они, действительно, успели завоевать признательность детворы и родителей. И мы постараемся в этом году не посрамить доверия.

А обращаться можно к куратору этой работы в епархиальном управлении — Оксане Валентиновне. Телефон (0532) 560-060. Да, и в Интернет-ресурсах можно смотреть: pravoslavie.poltava.ua — сайт нашей епархии и rokim.org.ua — сайт Синодального отдела религиозного образования, катехизации и миссионерства.

Ольга, Киев: На днях греко-католики объявили нарушение правил дорожного движения грехом, который подлежит исповеданию. Тысячи людей гибнут на автомобильных и железных дорогах из-за человеческой самонадеянности и безответственности, и эта проблема приобрела государственные масштабы.

Как Вы относитесь к тому, чтобы и Украинская Православная Церковь также публично высказалась по этому вопросу, определила нарушение правил дорожного движения как грех, и через своих пастырей постоянно напоминала об этом прихожанам?

Архиепископ Филипп: Знаете, Ольга, мы постоянно напоминаем об этом пастве. И на проповедях говорится, и в Семинарии мы учим студента тому, что определенные действия на дороге греховны и преступны.

Впрочем, порицания достойна не быстрая езда, а гордость, из-за которой водитель не хочет, чтобы его кто-то обгонял, или самопревозношение, или нерассудительность, или даже леность (не нежился бы в кровати, а собрался пораньше — не пришлось бы так лететь).

В Социальной концепции нашей Церкви указаны ответы на вопросы современности, и просто из логики этой Концепции мы говорим о многом, не делая «особенных» заявлений о том, что грех — такое-то и такое-то явление.

Татьяна, 25 лет, Ужгород: Ваше Преосвященство! Можно ли православным христианам присутствовать на похоронах или на каких-то других требах у иноверцев (католиков, униатов, сектантов), а также быть свидетелями при венчании, крестными при крещении у католиков и униатов? Как правильно поступать в таких случаях?

Архиепископ Филипп: В таких случаях Вы можете отдать последний долг покойному, или поздравить молодоженов, но не присутствовать на богослужениях, совершаемых вне ограды Православной Церкви.

А вопрос о крестных вообще теряет смысл, так как вы будете являться поручителем веры крещаемого, причем у Вас она будет одна, а у крещаемого — другая. Согласитесь, это нонсенс.