Плач до Богородиці
Богородице, Мати,
Пожалій наш край!
Той не любить брата —
Ти любові дай.
Той живе темненько,
Мучить сатана —
Захисти, серденько,
Ти у нас одна.
Ти — наша надія
І покров святий,
Про Тебе радіє
Янгол з висоти.
На Тебе чекають
Хати і поля.
Подивись, яка є
В нас тепер земля.
У красі, а гине,
Повно усього,
Та не знає Сина
Вічного Твого.
І ростуть палати,
Та не до пуття,
Бо забули, Мати,
Що Твій Син — життя.
І йдемо в оману
На чужі вогні,
П’єм траву дурману
І марнуєм дні.
До землі прикутим,
Нам нема кінця,
І тече отрута
В очі і серця.
А навколо — діти.
Мати, глянь на них!
Бо то Божі квіти,
Син так любить їх.
Каже про маленьких:
«Станьте, як вони».
Мила Божа Ненько,
Діток борони!
Захисти від бруду,
Збережи тепло,
Бо навчать іуди:
«Сина не було,
І питать не треба,
Чи прийде колись...»
Матір Божа, з неба
Зглянься і молись!
Захисти наш розум
Від бісовських чар,
Коли брат і родич —
Нам більмо в очах.
Коли злоба душить,
І дурна б’є кров.
У порожні душі
Поверни любов.
І не дай пихатим
Гетьманам отим
Хлібом спокушати
Мертвим, золотим.
Бо є Хліб Небесний —
Син Єдиний Твій.
Пастерів безчесних
Прожени, розвій!
Тих, що в храмах наших
Людям на свята
Знов виносять чашу,
Де нема Христа.
Від тих самозванних,
Як чуми, біди,
В патріарха вбранних,
Київ свободи.
Бо земля ця гожа
Не земних владик.
Україна Божа
Нині і повік.
І нехай магнати
Свій будують рай.
Марно! Богомати,
Це Твій дім і край.
І коли, Царице,
Син Твій прийде знов,
Дай, Отроковице,
Нам святий покров.
І до Твого Сина
Плач наш донеси:
«Господи, Вкраїну
Милуй і спаси!»
Щоб уже назавжди
Бог, Творець і Спас
В Царство Його правди
Всіх покликав нас.
Опубликовано: 06/06/2008