На поляне зеленеет трава, вот-вот подует ветерок и нежно заколышет ее у ваших ног. Рядом стоит раскидистый дуб. Он одинокий и серый, будто бы неживой, но крепкие корни несут животворные соки к его кроне. Там уже появилось два первых листочка, и вскоре появится третий. А над ними плывут перистые облака и тают в небесной лазури. На противоположной стороне поляны вы замечаете огромное перо с надписью «Омилия»... Нет-нет, это не весенняя пастораль, просто вы оказались на сайте Международного клуба православных литераторов...
На галявині зеленіє трава, ось-ось подує вітерець і ніжно заколише її біля ваших ніг. Збоку стоїть розлогий дуб. Він самотній та сірий, неначе неживий, проте міцне коріння вже несе життєдайні соки до його крони. Там вже з'явилися два перші листочки і ось-ось з'явиться третій. А над ними пливуть пір'ясті хмари і тануть у небесній блакиті. На протилежному боці галявини ви помічаєте величезне перо з написом «Омілія». Так-так, це не весняна пастораль, просто ви опинилися на сайті міжнародного клубу православних літераторів...
