Вы здесь

Руслан Новакович

Горжетка

Телевізор мерехтів в темній кімнаті, стежачи сірим оком за тими, що сиділи в залі. Тамара Михайлівна зняла з носа окуляри і почала дмухати на скельця. В ефірі йшов репортаж з Афганістану. Чоловік з мікрофоном щось палко доповідав, інколи повертаючись назад і вказуючи рукою на палац Бабрака Кармаля. Навпроти палацу котилися вантажівки, бронетранспортери, пробігали афганські діти, заглядаючи в телекамеру...

Руслан Новакович

Панагія

Сивий дячок поправив вугілля в кадилі і запалив товстезну, зо три пальці свічку, що стояла напоготові біля дияконських дверей. Він всього два місяці паламарював у храмі, але за цей короткий час навчився досить вправно і хвацько виконувати всі обов’язки служіння у вівтарі. Ось і зараз, стуливши свічку і кадило в правій руці (мав довгі тонкі пальці-пінцети), лівою відчинив північні двері іконостасу і, не поспішаючи, повагом, немовби сам патріарх, вийшов на солею...

Руслан Новакович

Два оповідання з давно минулих літ

Баба Ониська стояла на перехресті доріг поблизу Лубен. Одна дорога, звивиста, (і двом підводам розминутися затісно) тікала попід гору до монастиря. Інші дві слалися рівним широким шляхом на Полтаву і в протилежний бік до самого Києва. Київським трактом в обидва боки частенько ішли підводи із зерном, дровами або соломою. Вони ніколи не ставали біля бабиної хати, хіба що призупинялися на мить, щоб запитати старої, чи вірним шляхом вони прямують...