Владика Веніамін був пастирем за покликанням: уже перебуваючи у високому єпископському сані, він дуже часто в простому одязі, без архієрейських ознак, йшов у бідні робочі квартали, де за першим проханням хрестив дітей, готував до смерті помираючих або проповідував серед тих, хто забув Бога у своєму житті, завжди знаходячи шлях до сердець простих людей, котрі любили і шанували його. Після обрання на Петроградську кафедру у буремному 1917 році святитель заявив: «Я стою за вільну Церкву. Вона повинна бути осторонь політики»...
