Яке ти дерево?
Цим запитанням, чисто «гороскопічним» на перший погляд, може задатися й християнин, якщо тільки міркуватиме він про древо, що всередині нас. Не думати про нього, мабуть, небезпечно і навіть злочинно.
Усередині кожного з нас росте і розвивається дерево. Воно неодмінно має розквітнути й дати плоди, причому, не обов'язково у свій природний час. Нерідко явити плід треба, незважаючи на терміни, — за вимогою долі й потреби ближнього, щоб не бути проклятим, як неплідна смоковниця.
Всередині одних людей проростає хресне Древо Життя, посаджене Спасителем, і плід його — Сам Христос в нас. В інших зростає юдине Древо Смерті, плодом якого колись став сам Юда, повісившись.
Насіння обох древ чекає на свій час всередині нас: яке з них почне живити людина своїми бажаннями, вчинками, думками, почуттями, усим життям своїм — і тим проростить?
Бійся, людино, пророщувати в собі погане насіння! Воно виросте швидше за тебе і задавить тебе, як бур'ян, висмокче з тебе всі життєві соки. Не встигнеш навіть озирнутися, як сам станеш травою непотрібною, бур'яном на городі Бога Живого.
Бійся, людино, не відповісти на потребу ближнього, тим паче — посміятися над нужденним! Неплідна смоковниця, винна менше за тебе, проклята лише за очікування свого природного строку, за неготовність відповісти на поклик Владики всіх строків і термінів.
Нужденний завжди благає голосом Владики, і скорбота його — завжди скорбота Самого Спасителя.
Бійся, людино, не проростити в собі хресне Древо Життя — тільки його соки зроблять тебе чуйним, сильним і по-справжньому живим.
Читайте также: «Прихоть и нужда»
«Христос в нас»
Опубликовано: 29/01/2013
