Наші діти живуть, у епоху, коли більшість із засобів масової інформації, пропагують блуд і розбещеність, насилля і інші пороки, вони живуть, коли християнські ідеали чистоти і цнотливості піддаються систематичному блюзнірству, осміюванню, коли агресія псевдолюдських цінностей, яка розтілює души дітей, розриває їх на частини. Історія шкільної освіти показує, що педагоги всього світу казали, що моральне виховання є основою формування особистості дитини, вони стверджували, що бути людиною — це означає виховати в собі найкраще, те що робить людину вінцем творіння, образом і подобою Божою...
Все життя людини: її характер, відчуття відповідальності, добрі чи погані звички, вміння справлятися з труднощами й ступінь її релігійності — багато в чому обумовлені її вихованням в дитинстві. Світлі спогади дитинства зігрівають людину у важкі хвилини життя, і, навпаки, люди, що не мали щасливого дитинства, нічим не можуть заповнити його. Коли ми зустрічаємо таких людей — сиріт, які не знали батьківської ласки; дітей кинутих на піклування чужим людям — ми відчуваємо на їх душі відбиток важких і хворобливих ранніх вражень...
